Для виготовлення одягу й вибору використовуються розмірні характеристики людини. Розмірна характеристика є результатом антропологічних досліджень. Основний прийом антропологічного дослідження — вимір тіла людини і його частин (антропометрія). Це обхвати, поздовжні й поперечні виміри.

Обхвати виявляють параметри — тулуба, шиї, голови й кінцівок у різних ділянках — необхідні для визначення ширини виробу у відповідних ділянках.

У якості провідних розмірних ознак при виробництві одягу (вибірка, маркірування), що відповідає необхідним вимогам, прийняті розмір, ріст, повнота фігури. Стандартами прийнята наступна класифікація типових фігур за розмірами (обхватом грудей):

чоловіки: 84, 88, 92, 96, 100, 104, 108, 112, 116, 120, 124, 128;

жінки: 84, 88, 92, 96, 100, 104, 108, 112, 116, 120, 124, 128, 132, 136.

Розмір одягу визначається половиною величини обхвату грудей типової фігури.

Ріст – довжина тіла людини в сантиметрах. Класифікація типових фігур за ростом у відповідності зі стандартами: чоловіка: 158, 164, 170, 176, 182, 188; жінки: 146, 152, 158, 164, 170, 176. Вищенаведені ознаки — обхват грудей й ріст — найбільш повно характеризують форму тіла людини, тому що орієнтовані в різних площинах.

Повнота – це основна характеристика, що визначає тип статури й вікову мінливість дорослої людини.

Основні показники повноти: обхват талії в чоловіків і обхват стегон з обліком виступання живота в жінок. На підставі цього виділяють варіанти фігур:

чоловіки: 70, 74, 78, 82, 86, 90, 94, 98, 102, 106, 110, 114, 118, 122, 126, 130;

жінки: 88, 92, 96, 100, 104, 108, 112, 116, 120, 124, 128, 132, 136, 140, 144.

Розмірні показники (розміри) одягу позначаються повними розмірами зросту, обсягу грудей, обсягу стегон для жіночого одягу та повними розмірами зросту, обсягу грудей та обсягу талії для чоловічого одягу.

Фасон одягу визначається силуетом (зовнішні риси одягу), кроєм (в основному кроєм рукавів та коміра), формою виробу та обробкою.

За складністю силуету швейні вироби діляться на десять груп. Група складності визначається силуетом, покроєм рукава, форматом одягу, трудомісткістю обробки виробу.  

   Види силуету:                               

   - прямий,

   - напівприлягаючий,

   - прилягаючий,

   - трапецієподібний. 

Конструкція жіночого одягу (і для дівчаток середнього та старшого шкільного віку, підлітків) на відміну від чоловічої характеризується обов'язковою наявністю на пілочці верхньої виточки, що забезпечує об'ємну форму в області грудей. Основне її положення — від плечового зрізу, але залежно від моди й особливостей моделі вона може займати різне положення, може бути схована у шві кокетки, рельєфу, підрізу, замінена складками, драпіруванням, защипами. Ця виточка має й декоративне значення й повинна бути пов'язана із зовнішньою формою й конструкцією цього виробу. Типова форма, що найчастіше зустрічається, – членування поверхні плечового одягу на частини: спинку, пілочку, рукав, комір.

Швейна продукція може виготовлятися без рукавів (на бретелях, зі спущеним плечем) або з рукавами різних покроїв.

Рукав — одна з найбільш відповідальних і складних деталей виробу, від якої багато в чому залежить його зовнішній вигляд, зручність у носінні та якість виробу в цілому. Конструктивне оформлення рукавів, їх форма тісно пов'язані із загальною формою виробу, його силуетним рішенням. Розрізняють наступні основні покрої рукава: вшивний (базовий), реглан і суцільнокроєний. Різні комбінації основних покроїв утворюють комбінований крій рукава. Залежно від кількості складених деталей розрізняють: одношовний, двомовний, тришовний рукави.

Комір — один з найбільш різноманітних вузлів виробу, пов’язаний з ним конструктивно. Він відіграє також велику роль у загальному художньому оформленні виробу, в завершенні композиції, його зовнішньому вигляді. Комір розташовується в горловині плечових виробів і тому найчастіше відіграє роль центральної зорової плями у виробі.

Форма коміра визначається загальним стильовим рішенням виробу (строго класичного стилю, спортивного, м'якої форми тощо), напрямком моди, що особливо проявляється в розмірах коміра, формі його кінців і лінії відльоту, але завжди повинна бути пов'язана із загальною композицією виробу. За способом з'єднання комірів з горловиною виробу розрізняють коміри вшивні й суцільнокроєні. Найбільш поширені вшивні коміри.

Залежно від конструктивного рішення застібки у виробах верхнього одягу сучасних конструкцій виділяють наступні основні види комірів: коміри для виробів із застібкою до лацкана (відкладний піджачний,  шаль, апаш), коміри для виробів з комбінованою (відкритою й закритою догори) застібкою (пальто, куртки), коміри для виробів із застібкою догори (стійка,  відкладний, хомут тощо).

Види кишень. За способом з'єднання з виробом кишені класифікуються за групами: накладні, прорізні та розташовані у швах. Залежно від місця розташування кишені поділяють на підгрупи: бокові, верхні (нагрудні).

Бокові кишені відрізняються від нагрудних не тільки місцем розташування, але й розмірами. Так, нагрудні кишені мають менші розміри (10 —11 см).

Накладні кишені залежно від обробки виділяють зі складками, із защипами, із клапаном, із хлястиком, із блискавкою. Залежно від форми — квадратні, прямокутні, трикутні, фігурні.

Прорізні кишені можуть бути з листочкою, з клапаном, з листочкою і блискавкою, в рамку, в рамку з клапаном, у рамку з блискавкою. Довжина кишені регулюється відповідно до  розміру одягу, ширина листочки або рамки встановлюється залежно від моделі.

Кишені у швах розташовуються в бічних або рельєфних швах — ці кишені не видно з лицьової сторони, вони складаються з двох деталей мішковини між двома основними деталями.

Види поясів. Залежно від способу з'єднання пояса з виробом розрізняють пояси, що зав'язуються, пришивні, суцільно кроєні, з еластичною тасьмою.

Види застібки. За формою застібка поділяється на відкриту, супатну (потайну) і напівсупатну (потайну, але з одним верхнім ґудзиком з лицьового боку). Залежно від використаної фурнітури застібки можуть бути на ґудзики, кнопки, липучки, блискавку, шнури, блочки, гачки. Залежно від: кількості рядів застібка може бути однобортною (центральною) та двобортною; осі симетрії — симетричною та асиметричною; виду коміра — закритою (глухою) і відкритою (до рівня грудей або талії).

Види горловини. Залежно від форми горловина може бути круглою, прямокутною, V-подібною, фігурною, асиметричною, у формі човника тощо. Як правило, горловину виробу обробляють руликом, бейкою, обшивкою, кантом. Таким же способом обробляють пройми виробів.