Людство з давніх часів для виготовлення побутового посуду, прикрас та будівництва використовує скло. Суміш силікатів з іншими силікатами або з двоокисом кремнію (Sі02), так званого кремнієвого ангідриду або кремнезему, під час нагрівання утворює прозорі аморфні сплави - скло.

Силікатні побутові товари — це товари, які одержують зі скла та кераміки. До їх складу входить в основному двоокис кремнію (Sі02).

Сировинні матеріали для виробництва різноманітних видів скла можна поділити на дві групи: склоутворюючі (основні) та допоміжні 

Технологічний процес одержання скловиробів складається із шести етапів: одержання скломаси, варіння скломаси (t 1450-1500°С), формування виробів (видуванням, пресуванням, пресовидуванням та методом лиття), випал (t350-580°С), первинна обробка виробів (видалення ковпачка, шліфування краю, полірування, декорування виробів). Технологічний процес одержання виробів суттєво впливає на споживчі властивості.  

Декорування скляних виробів здійснюється у процесі їх формування (у гарячому стані) та після механічної, вогневої та хімічної обробок (у холодному стані).  

З оздоблень, які наносяться у гарячому стані в процесі виробництва, найбільш поширені такі:  

а) нацвіт (накладне скло) — вироби містять безбарвне скло та один або кілька шарів кольорового, верхній шар кольорового скла завжди знімається в окремих місцях у вигляді малюнка для більшого художнього ефекту;

б)«під мармур» — вкраплення з кольорового скла у вигляді потьоків різного розміру, що мають деяку схожість з рисунком на мармурі;

в) кольорові нитки, пряжа, смуги та шнур — візерунок на корпусі виробу у вигляді спіралі (навита нитка, пряжа, смуга або шнур) чи в безладі, кольоровий шнур — візерунок рельєфний;

г) сульфідно-цинкове скло – малюнок, для поверхні скла якого характерна наявність різнокольорових смуг;

д) кракле — оздоблення у вигляді тонких заплавлених тріщинок;

е) іризація – вид оздоблення скляних виробів у вигляді плівки, що переливається усілякими кольорами веселки.

З оздоблень, які наносяться на вироби у холодному стані, найбільш поширені такі:

а) живопис — малюнки у вигляді смужок, різні за шириною («вусик» - 1 мм, «відводки» - 1-3 мм, «стрічки» – 4-10 мм) та назвою орнаменту, або тематичні, виконані пензлем (помітні мазки пензля), закріплюються випаленням;

б) алмазне шліфування — рисунок з глибоких, ретельно відполірованих канавок у вигляді променів, зірок, кущів, овалів різної складності (класична «алмазна грань») або рисунок з овалів, кілець, граней, різноманітних за профілем та глибиною, без наступного полірування;

в) гравірування — нанесення малюнка у вигляді ліній чи розпису за допомогою мідних дисків;

г) оздоблення перебивними картинками «деколь» — зазвичай багатокольорові (без мазків пензля), закріплюються випаленням;

д) травлення — візерунки, виконані плавиковою кислотою або сумішшю плавикової та сірчаної кислот.

Органолептичні методи визначення якості скляних виробів залежать від багатьох чинників: механічної міцності, конструктивних та розмірних особливостей, гігієнічних, естетичних властивостей тощо.

Органолептичні методи оцінки якості скляного посуду визначаються за показниками зовнішнього вигляду і розмірами. Зовнішній вигляд виробів визначається якістю скломаси та виготовлення, характером, кількістю. За формою, способом виготовлення, характером обробки і декорування вироби повинні відповідати затвердженому зразку-еталону і технічному опису.

Вироби мають бути стійкі на горизонтальній площині, кромки верхнього краю, поверхня дна виробів, горло, стебло і торець стебла пробки графинів – відшліфовані і відполіровані, не допускається ріжучий край виробів. Можлива матова обробка горла і пробки графинів. Деталі малюнків, виконаних різними способами, повинні бути чіткими, ретельно опрацьованими.

Вироби на рівній поверхні не мають хитатися. Скляні вироби повинні бути механічно міцними.

Вироби зі скла – прозорі, без кольорових відтінків.

Вироби із кольорового скла та зі скла з нацвітом – рівномірно пофарбовані. Поверхня виробу – чиста, гладка, без заусениць і подряпин, з чітким малюнком.