Мінеральні в’яжучі речовини – порошкоподібні речовини мінерального походження, які утворюють після змішування з водою пластичну масу, що поступово твердіє до кам’яноподібного стану. У залежності від умов затвердіння розрізняють повітряні та гідравлічні в’яжучі речовини.
Повітряні в'яжучі можуть тверднути та набирати міцність тільки на повітрі. До будівельних матеріалів цієї групи відносяться повітряне вапно, гіпс та магнезіальні в’яжучі речовини.
Повітряне вапно (ДСТУ Б В 2.7-90-99) – продукт помірного випалу кальцієво-магнієвих карбонатних гірських порід (вапняку, крейди, вапняку-черепашника, доломітизованого вапняку). Вміст глинистої речовини в сировині до 6 % обумовлює твердіння вапна на повітрі.
Випускають повітряне вапно у вигляді негашеного грудкового, негашеного меленого та гашеного (гідратного) вапна.
Негашене грудкове та мелене вапно за якістю поділяють на 3 ґатунки: 1-й, 2-й і 3-й. Ґатунок залежить від вмісту активних оксидів кальцію та магнію, вуглекислоти, негашених зерен, втрат при випалюванні. Гідратне вапно випускається 2-х ґатунків: 1-го та 2-го. Недоліками вапняних розчинів є низька міцність (2,5 кгс/см2) та уповільнене затвердіння.
Повітряне вапно застосовують для приготування розчинів для кладки та штукатурення, виготовлення силікатної цегли, білення стін, боротьби зі шкідниками садів, городів тощо.
Гіпсові в'яжучі речовини (ДСТУ Б В. 2.7-82-99) – складаються головним чином з напівводяного гіпсу чи ангідриту. Сировиною для одержання гіпсових в'яжучих найчастіше служить природний гіпсовий камінь, що переважно складається з мінералу гіпсу СаSО4 · 2Н2О, а також ангідрит СаSО4, відходи промисловості (фосфогіпс, борогіпс).
Основними видами гіпсових в’яжучих речовин є: будівельний гіпс, формовий гіпс, високоміцний гіпс, ангідритовий цемент. Гіпсові в'яжучі речовини характеризуються марками за міцністю.
Гідравлічні мінеральні в’яжучі речовини здатні твердіти і тривалий час зберігати міцність як на повітрі, так і у воді. До них відносяться гідравлічне вапно та цементи.
Гідравлічним вапном (ДСТУ Б В 2.7 – 90-99) називають тонкомелений продукт випалу при температурі 900 - 1000оС мергелистих вапняків із вмістом до 20 % глинистих домішок. При цій температурі сировинні матеріали розкладаються з утворенням вільних оксидів СаО, Si2, Al2O3, Fe2O3, які, завдяки своїй хімічній активності, взаємодіють між собою з утворенням силікатів, алюмінатів і феритів кальцію. Саме такий мінералогічний склад забезпечує надалі гідравлічне твердіння цього в'яжучого матеріалу.
За якістю гідравлічне вапно ділять на малогідравлічне та сильногідравлічне (за міцністю та дрібністю помелу, вмісту активних окисів). Застосовують гідравлічне вапно для приготування розчинів для кладки та штукатурення, бетонів низьких марок, деяких видів цементу.
Найбільш широке застосування мають цементи. Вихідна сировина для їх виробництва: мергелі (гірська порода), вапнякові (вапняк, крейда, вапняковий туф) та глинисті гірські породи.
Випускається близько 30 видів цементів, 65 % загального випуску приходиться на портландцемент. Портландцемент має вигляд порошку сірого кольору із зеленуватим відтінком. За міцністю на стискання стандартних зразків портландцемент поділяється на марки: 300, 400, 500, 600, 700, 800. На ґатунки його не ділять. Портландцемент використовують для приготування будівельних розчинів, бетонів, залізобетонних, азбестобетонних виробів. Його не можна застосовувати в умовах морської та мінеральної води (для кладки фундаментів, будівництва дамб). Різновидами портландцементу є шлакопортландцемент, пластифікований, гідрофобний та декоративний портландцементи.
Портландцемент одержують тонким подрібненням клінкеру та гіпсу. Клінкер – продукт рівномірного випалу до спікання однорідної сировинної суміші, що складається з вапняку та глини певного складу. Подрібненість (дисперсність) клінкера (нім. Klinker — штучний камінь великої міцності) впливає на міцність цементного каменю. Мінеральні в’яжучі речовини під час транспортування та зберігання необхідно оберігати від забруднення і взаємодії з атмосферними опадами.
Вироби на основі мінеральних в’яжучих речовин одержують із суміші в’яжучої складової, води та наповнювача. У якості наповнювачів використовують кварцовий пісок, шлак, золу, деревинну тирсу, деревинні волокна, паперову макулатуру. За видом мінеральних в’яжучих речовин виділяють вироби на основі гіпсу, вапна і цементу.