Якість хутряних виробів визначається нормативною документацією, вимоги якої поширюються на правильність підбору хутряного чи хутрового напівфабрикату за кольором, забарвленням, висотою, густиною, м'якістю, блиском та формою завитків волосяного покриву. Сорт хутряного виробу повинен відповідати сорту напівфабрикату. Крім того, висуваються вимоги до з'єднувальних та оздоблювальних швів у виробах, які повинні бути рівними, без пропусків, не виділятися з боку волосся, а нитки швів не мають захоплювати волосся.

Хутряні вироби повинні бути ретельно очищені від пилу, вати, кінців ниток, посіченого волосу. Волосяний покрив виробу, крім виробів із шкурок завиткової групи, повинен бути добре розчесаним, а в місцях з’єднання деталей рівним. Хутряні вироби повинні бути гарними, міцними, добре зшитими, без дефектів, не сковувати рухів людини.

Хутряні головні убори повинні бути виготовленні із шкурок однорідних за видом, кольором, блиском і густотою волосяного покриву, з шкіряною тканиною однакової товщини. Малюнок і завитки на шкурах повинні бути однаковими. Вставки і приставки в деталях хутряних головних уборів підбирають у відповідності до основної шкурки. Всі шви, які з’єднують деталі головних уборів, застрочують в один бік. Підкладка за якістю і кольором повинна відповідати хутряному верху головного убору. Вона повинна бути пришита без складок і перекосів.

Дефектами (пороками) називають пошкодження, що понижують цінність шкури. Дефекти бувають загальними (зустрічаються на шкурах різних видів) та специфічними (властиві тільки певним видам сировини). Вони виникають при житті або після смерті. Прижиттєві пороки виникають після захворювання шкіри, механічних пошкоджень або при недостатньому годуванні тварин.

Залежно від природи дефектів, їх розміру та числа на хутряному напівфабрикаті визначають групу дефектів, яку позначають цифрами (шкури лисиць, норки, єнота, куниці, ондатри, каракулю чорного, кролика) або ступенем величини – нормальна, мала, середня, велика (шкурки каракулю сірого, кольорового, білки, соболя, нутрії, песця тощо). Кількість дефектів всередині кожної групи обмежують, при цьому пороки на відстані 1 см від краю шкурки не враховуються. Розрізняють дефекти хутряного напівфабрикату, а також дефекти кушнірського і пошивного виробництва.