Листовим склом називають вироби зі скла, що виробляються у вигляді плоских листів, товщина яких значно менша у порівнянні з шириною та довжиною. За способом формування листове скло буває тягнуте, прокатне та поліроване. Для скління використовують скло віконне, вітринне, загартоване, армоване, візерункове, матове.
У будівництві найбільше застосовують скло віконне листове неполіроване безбарвне. За товщиною віконне скло випускається шести видів: 2; 2,5; 3; 4; 5 і 6 мм, масою 1 м2 відповідно: 5; 6,25; 7,5; 10; 12,5 і 15 кг. Розміри листів скла в залежності від товщини змінюються в межах від 400 х 400 до 1600 х 2200.
У залежності від дефектів скло поставляється двох ґатунків: 1-го та 2-го. Поверхня листового скла повинна бути плоскою, границя допуску кривизни листа не більше 0,3 % від його довжини (стріла прогину). Оцінка якості скла здійснюється з урахуванням розміщення дефекту: в центрі чи з краю листа. Не допускається наявність пухирів, подряпин, матовості та сторонніх вкраплень.
Увіолеве скло застосовують для скління оранжерей та прорізів у дитячих і лікувальних закладах. Пропускає 25 – 75 % ультрафіолетових променів. Такі особливості скла обумовлюють сировинні компоненти з вмістом мінеральних домішок: оксидів заліза, титану та хрому.
Триплекс (багатошарове скло) при ударі не розпадається на осколки, тому що складається з декількох листів скла, міцно склеєних між собою полімерною плівкою. Товщина триплексу становить не менше 9 мм, а маса 1 м2 близько 20 кг. Світлопроникнення триплексу залежно від типу й товщини скла становить 69...78 %. Може бути армованим і неармованим.
Теплопоглинаюче скло захищає інтер'єри будинків від впливу прямого сонячного випромінювання, зменшує сонячну радіацію та нагрівання приміщень сонцем. Як правило, теплопоглинаюче скло має блакитний, сірий чи бронзовий відтінки, тому що до складу скломаси на стадії виробництва вводять оксиди кобальту, заліза, селенів.
Тепловідбиваюче скло одержують нанесенням на поверхню тонких плівок металів і їх оксидів. Світлопропускання такого скла 30 – 70 %. Застосовується для нагрівання приміщень сонячними та тепловими променями. У процесі експлуатації саме скло не нагрівається, тому що велика частина інфрачервоних променів таким склом не поглинається.
Електропровідне скло використовується як джерело тепла і застосовується в будівництві для виготовлення склопакетів. Електропровідне прозоре покриття (тонка плівка солей металевого срібла) наноситься на поверхню скла напилюванням.
Склопакети (ДСТУ Б В. 2.7-110-2001) застосовуються для скління вікон, вітрин, дверей. Це вироби, що складаються з декількох листів світлопропускного скла, з'єднаних між собою по контуру. У такий спосіб утворюється герметичний замкнутий прошарок, заповнений сухим повітрям чи газом. Склопакети можуть бути звичайними, світлорозсіювальними, зміцненими, безосколковими, сонцезахисними, звукоізоляційними, електроопалювальними. Перевагою склопакетів є добра тепло- та звукоізоляція, а також гігієнічність. Випускають склопакети таких розмірів: довжина 400...2550 мм, ширина 400...2950 мм, товщина до 46 мм. Відстань між склом у двошарових склопакетах становить 9, 12, 15 мм, у тришарових 9 і 12 мм.