До товарів побутової хімії належать різноманітні засоби, отримані із різних хімічних матеріалів шляхом синтезу або хімічних перетворень.
Клеї — композиції, що складаються з органічних і неорганічних речовин, здатні склеювати матеріали за рахунок адгезії клейового прошарку з поверхнями матеріалів, що з’єднуються.
За природою клеючої речовини клеї бувають природного, штучного або синтетичного походження органічної або неорганічної природи.
Природні клеї бувають рослинного, тваринного походження й мінеральні, які називаються за природою основи, що клеїть — казеїновий, міздровий, силікатний.
Основою розповсюджених клеїв рослинного походження є крохмаль (картопляний, кукурудзяний) і продукти його переробки (декстрин). Природні клеї (казеїновий і декстриновий) мають низьку водостійкість, однак їх перевага – гігієнічні й екологічні якості. Вони дозволені для використання в матеріалах, що контактують із харчовими продуктами (склеювання пакетів, пачок, коробок).
Основою клеїв тваринного походження є білкові речовини: колаген (у міздровому й кістковому клеях) і казеїн (у казеїновому клеї). Міздровий і кістковий клеї називають колагеновими клеями.
До мінеральних клеїв відносять силікатний і асфальтобітумні клеї. Силікатний клей — це концентрований водяний розчин силікатів натрію й калію (розчинне або рідке скло) змінного складу.
Для підвищення життєздатності клеїв рослинного й тваринного походження, які у водяних розчинах можуть зазнати процесів бактеріального забруднення, у них вводять антисептики.
До органічних клеїв належать композиції на основі природних і синтетичних полімерів.
Синтетичні клеї одержують на основі синтетичних термореактивних і термопластичних смол та каучуків. Синтетичні клеї класифікують і називають за природою полімерної основи.
З ефіроцелюлозних клеїв для побутових цілей застосовують клеї на основі нітроцелюлози. У якості речовини, що клеїть, застосовують також простий ефір целюлози і гліколевої кислоти — карбоксиметилцелюлозу, водяні розчини якої використовують в якості шпалерного клею. Перевагою нітроцелюлозного клею є його швидке висихання й висока вологостійкість клейових з'єднань; недоліком нітроцелюлозного клею є його висока горючість. Нітроцелюлозні клеї часто застосовують для склеювання шкіри й тканини, особливо при пошитті й ремонті взуття.
Термореактивні синтетичні клеї виробляють переважно з поліефірних і епоксидних смол. У більшості випадків вони являють собою сиропоподібні розчини цих смол в органічних розчинниках, їх випускають одно- і багатокомпонентними. Однокомпонентні клеї надходять у продаж у готовому виді. Фенолоформальдегідні смоли в спиртових розчинах (клеї БФ) у цей час використовують обмежено внаслідок токсичності фенолу й формальдегіду. Плівки термореактивних клеїв при нагріванні твердіють безповоротно.
Багатокомпонентні клеї (звичайно двокомпонентні) містять смолу й затверджувач, який додають до розчину смоли перед вживанням клею. Випускають клеї гарячого й холодного затвердіння, що відрізняються за складом.
Мочевиноформальдегідні клеї (синтетичні столярні) на відміну від фенолоформальдегідних застосовують у вигляді водяних розчинів. У порівнянні з фенолоформальдегідними клеями вони мають ряд переваг: безбарвні, світлостійкі й менш токсичні, але за міцністю склеювання й водостійкості поступаються фенолоформальдегідним.
Клеї на основі епоксидних смол набувають все зростаюче значення. Вони відрізняються винятково високою адгезійною здатністю до багатьох матеріалів, створюють дуже міцні клейові з'єднання й застосовуються для найрізноманітніших цілей. Вони вважаються універсальними.
Полівінілацетатні (ПВА) клеї — емульсійні клеї знаходять широке застосування (канцелярський, шпалерний, для наклеювання лінолеуму тощо). Водно-емульсійні клеї можуть бути отримані на основі співполімерів вінілацетату з вінілхлоридом, ефірами акрилової й метакрилової кислот.
Гумові клеї одержують розчиненням синтетичних каучуків або сирих гумових сумішей у бензині. Розчини сирих гумових сумішей використовуються для ремонту автопокришок з наступною гарячою вулканізацією.
Роблять на основі олігоефіракрилатів (анаеробні клеї), емульсій акрилових мономерів (емульсійні); спеціальні цианакрилатні клеї, які мають міцність, оптичну прозорість і дуже високою адгезією до шкіри людини. Остання обставина вимагає обережності при роботі з ними.
Меламіноформальдегідні клеї застосовують у виробництві ламінованих деревних (меблевих) плит.
До складу клеїв входять розчинники — вода або органічні сполуки. У якості органічних розчинників використовують ацетон, етиловий спирт, бензин, хлорпохідні, ароматичні з'єднання; пластифікатори (дибутилфталат, діоктилфталат); наповнювачі для зменшення усадки при твердінні клейового шару й підвищення його міцності (кварцовий пісок). У клеї з ненасичених смол вводять затверджувачі, каталізатори, які для продажу надходять в окремому упакуванні.
Наповнювачі — важливі компоненти клеїв, які забезпечують необхідну в’язкість клею, зменшують усадку при затвердінні клейового шару й підвищують його міцність (кварцовий пісок, каолін, крейда тощо).
Затверджувачі входять до складу клею на основі ненасичених (термореактивних) смол. Разом з ними використовують каталізатори (прискорювачі) процесу затвердження. Вони надходять у продаж в окремому упакуванні. Плівки термореактивних клеїв при нагріванні твердіють безповоротно. Згущувачі й розріджувачі використовують для регулювання в'язкості клеїв.
Стабілізатори додають у клеї для підвищення стійкості клейових з'єднань до зовнішніх впливів у процесі експлуатації.
У полімерні клеї для підвищення їх стійкості до зовнішніх впливів додають стабілізатори.
Пластифікатори (дибутилфталат, діоктилфталат) застосовуються для підвищення пластичності й (або) еластичності клейових складів.
За призначенням побутові клеї підрозділяються на чотири підгрупи:
- клеї господарського призначення (клей шпалерний «МЦ», «Бустилат-М», клей шпалерний ПВА, клей «Момент»);
- клеї спеціального призначення (клей столярний, гумовий);
- універсальні (БФ, епоксидний клей, клей 88-СА, Super Gluy (Супер клей), ІІФ-14);
- канцелярські (ПВА, силікатний, казеїновий).