Найважливішим видом мил є тверді жирові мила.

Мило – це суміш натрієвих або калієвих солей жирних кислот.

Основною органічною сировиною для них є тверді жири — природні й одержувані при переробці рідких рослинних олій і риб'ячих жирів, а також жирозамінники — синтетичні жирні кислоти, каніфоль, нафтенові кислоти.

Тверді жири тваринного походження і тверді олії, які одержують з плодів тропічних рослин, складаються переважно з тригліцеридів насичених жирних кислот.

До складу рідких жирів рослинного і тваринного походження входять здебільшого тригліцериди рідких ненасичених жирних кислот. Якість жирової сировини для мила тим краща, чим вища його насиченість. Застосування ненасиченої жирової сировини для мила сполучено з виникненням істотного дефекту - прогірклість мила. Прогірклість може викликати і знебарвлення мила. Тверді жири (сало) містять мало ненасичених жирних кислот (здебільшого олеїнову).

Жирні кислоти кокосової олії майже зовсім не містять ненасичених жирних кислот, тому з них виробляють мила, стійкі до окислювання.

Тваринні жири (яловиче, бараняче, свиняче сало) складаються переважно з гліцеридів стеаринової, пальмитинової та олеїнової кислот, а тверді рослинні жири (кокосова і пальмоядрова олії) – переважно гліцериди каприлової, лауринової і миристинової кислот. Всі ці жири вважаються кращою жировою сировиною для твердого мила.

Тверді тваринні жири, однак, є високоякісними харчовими продуктами. Основною жировою сировиною для твердого господарського мила є переважно тверді жирові продукти (саломас), які одержують при переробці менше ланцюгових рідких жирів, переважно рослинних олій.

Для виробництва мила застосовують й інші відходи, які містять жир, що попередньо старанно очищають від забруднень та іноді розщеплюють на вільні жирні кислоти.

Найважливішими жирозамінниками є синтетичні жирні кислоти, а також смоляні і нафтенові кислоти. Смоляні кислоти застосовують для миловаріння у вигляді каніфолі, одержуваної з живиці хвойних дерев. Каніфоль складається зі суміші смоляних кислот, які із лугами дають розчинні мазеподібні мила, що володіють гарною піноутворювальною і мийною спроможністю. З жирової сировини з добавкою каніфолі одержують господарські мила з підвищеною розчинністю і великим піноутворенням.

Процес виготовлення мила складається з двох груп операцій. У першу групу входить варіння мила — хімічний процес взаємодії жирів і жирозамінників із лугами. Вона закінчується виготовленням водяних розчинів жирнокислих солей різноманітної концентрації. Друга група технологічних операцій спрямована на створення товарного виду мила. У цю групу операцій входять: охолодження концентрованого мильного розчину, сушіння і формування в шматки або розпилення в порошки, упаковування готового продукту.

Миловарна промисловість усе більше використовує устаткування для виробництва твердих мил під вакуумом. Це дозволяє випускати більше високоякісних сортів мила. Так, проведення механічної обробки мила під вакуумом дає можливість без застосування пилирувальних машин одержувати 72 %- не господарське мило.

Залежно від фізичного стану мило буває тверде, мазеподібне, рідке, порошкоподібне та за способом обробки звичайне. Господарче мило за призначенням буває для прання, відмивання посуду та господарчих виробів.

У торгівлю надходить мило господарче тверде кусками зі вмістом 72, 70, 65 % натрієвих солей жирних кислот.