Трикотажні вироби повинні відповідати взірцю еталону і вимогам НТД. Вироби мають бути безпечні в користуванні, відповідати своєму призначенню, забезпечувати зручність у користуванні, гігієнічність, надійність. Модель повинна відповідати силуету, покрою, розміру. Мають бути правильної форми, встановлених розмірів, міцно і рівно пофарбовані, деталі правильно з’єднані, шви повинні бути з рівною строчкою без пропусків, кінці швів закріплені, а вільні кінці обрізані.

Дефекти, що зустрічаються у виробах верхнього трикотажу, за походженням можна розділити на: дефекти виробничого та невиробничого характеру.

Дефекти виробничого характеру класифікують на дефекти зовнішнього вигляду трикотажного полотна та виробничо-швейні.

Дефекти зовнішнього вигляду трикотажного полотна можуть виникнути на різних стадіях отримання полотна. Їх поділяють на дефекти пряжі і ниток, дефекти в'язання, дефекти обробки й набивання (друкування).

Виробничо-швейні дефекти у трикотажних виробах поділяються на дефекти розкрою полотна і пошиття, дефекти обробки готових виробів.

До дефектів, що виникають внаслідок низької якості сировини, відносяться наступні: потовщення або потоншання трикотажу від нерівності пряжі; потоншання від обриву однієї нитки; перекоси петельних стовпчиків; ребристість; кільця; пров'язування забрудненої, масляної або кольорової нитки.

Основними дефектами в'язання, що виникають внаслідок псування голок і розладнання машин, є наступні: спущені петлі; набір петель; порушення малюнка; накидка-надівка; штопання; підняті петлі.

До дефектів обробки полотна належать: іржаві плями; нерівномірне підсинювання; заломи.

Основними дефектами розкрою і пошиття виробів є наступні: розбіжність ліній великого малюнка; погане сортування деталей за малюнками, квітами і відтінками є причиною недоброякісності готових виробів; обрив ниток у рядку; прорубування полотна по лінії швів.