Лакофарбовими називають природні чи штучні матеріали, які наносять у в’язко-рідкому стані тонким шаром (60…500 мкм) на поверхню будівельних конструкцій і деталей для утворення покриття з необхідними властивостями – захисними, декоративними, спеціальними.

Основними компонентами, що складають лакофарбову композицію, є плівкоутворюючі речовини, пігменти, наповнювачі, сикативи, розчинники.

Плівкоутворюючі (сполучні) речовини забезпечують зчеплення між собою часток пігменту, висихання покриття за рахунок реакції полімеризації (тужавіння), адгезію покриття до пофарбованої поверхні. Нижче розглянуті основні види плінкоутворювачів.

  Пігменти – це тонкомелені кольорові порошки, нерозчинні у воді, плівкоутворювачах й розчиннику. Пігменти забезпечують покриттю кольори, антикорозійні властивості. За походженням пігменти поділяють на мінеральні та органічні, а за способом одержання - на природні й штучні. Пігменти органічного походження забезпечують високу інтенсивність кольору, але недовговічні, мають низьку атмосферостійкість.

Наповнювачі – слабкофарбовані, тонкомелені мінеральні матеріали, які вводять у лакофарбову композицію з метою економії дорогих пігментів, підвищення в'язкості складу, міцності, щільності й температурної стійкості покриття. Перераховані функції забезпечуються введенням сульфату барію, сульфату кальцію, карбонату кальцію, кремнезему, діатоміту, глини, тальку, слюди.

Розчинники – рідини органічного походження, призначені для надання лакофарбовим складам необхідної малярської консистенції та забезпечення можливості їх нанесення на поверхню.

Розріджувачі на відміну від розчинників не розчиняють плівкоутворювачів, застосовуються для зниження в'язкості лакофарбового складу.

Сикативи – речовини для прискорення процесу висихання (твердіння) лакофарбової плівки, це металеві похідні октанової кислоти.

Допоміжні компоненти, які застосовують для одержання лакофарбових матеріалів: стабілізатори (речовини, що запобігають осіданню пігментів при зберіганні фарб і емалей), пластифікатори (забезпечують рівномірне нанесення композиції на поверхню, яку фарбують), аерозатори (забезпечують помірний запах фарби) тощо.

Ґрунтовки – це суспензії пігментів або їхніх сумішей з наповнювачами в розчині плівкоутворюючої речовини, які після висихання утворюють суцільну непрозору однорідну тверду плівку. Призначені для утворення нижнього захисного шару покриття, тому повинні мати високу адгезію до основи.

Шпаклівки – матеріали у вигляді в'язкої пастоподібної маси, що складається з суміші пігментів і наповнювачів, диспергованих у плівкоутворюючій речовині. Використовують для вирівнювання поверхні основи, заповнення нерівностей та виправлення її дефектів.

Фарби – це суміші пігменту з наповнювачами та плівкоутворюючими речовинами, які утворюють непрозорі однотонні покриття. Залежно від використання плівкоутворюючі речовини поділяють на:

– масляні фарби (отримують у результаті диспергування пігменту в оліфі, бувають густотерті, рідкотерті);

- мінеральні фарби на основі неорганічних в'яжучих речовин (вапняні, цементні, силікатні, вони є порошковими і доводяться до потрібної консистенції додаванням води);

- воднодисперсійні фарби – це пігментовані емульсії полімерів у воді, складаються з двох незмішуваних рідин, в яких частинки однієї розподілені в іншій. В асортименті вододисперсних фарб переважають полівінілацетатні емульсійні фарби.

Лідерами серед високоякісних будівельних лакофарбових матеріалів є акрилові фарби, емалі, лаки й ґрунти. Основними їхніми перевагами є довговічність і надійний захист поверхонь. Термін служби близько 10 років.

Алкідні фарби набули найбільшого розповсюдження в будівництві. Зв’язуючим для них є алкідна смола, яку виготовляють варінням рослинних масел.

Лаки – непігментовані суміші - розчини синтетичних і натуральних смол в органічних розчинниках. Лаки класифікують на: масляно-смоляні, синтетичні, нітролаки, бітумні лаки.

Емалеві фарби – суспензії пігменту й наповнювача в лаку (гліфталеві (ГФ), пентафталеві (ПФ), нітрогліфталеві (НГ), перхлорвінілові (ППВХ) емалі).