Для виробництва меблів використовують різні матеріали, комплектуючі деталі, які в значній мірі формують споживчі властивості готової продукції.

За вихідним матеріалом меблі бувають: дерев’яні, пластмасові, металеві.

Деревина як конструкційний і обробний матеріал має ряд переваг: малу об’ємну масу при високій міцності,  дозволяє застосовувати різноманітні прийоми обробки (різання, склеювання, гнуття, пресування, штампування, фанерування). На її основі виробляється широкий асортимент конструкційних матеріалів, деревина добре забарвлюється, лакується, полірується. Разом з тим вона має ряд недоліків: під впливом зовнішнього середовища змінює розмір та форму, фізичні властивості деревини анізотропні, тобто залежать від напрямку волокон і специфічні для кожної породи дерева, що необхідно враховувати при виготовленні меблів. 

Декоративну цінність, зовнішній вигляд деревини визначають колір, блиск та її текстура, які залежать від породи, району зростання, віку тощо.

Матеріали, які використовують у виробництві меблів, поділяють за призначенням:

- для жорстких конструкцій;

- для м’яких елементів;

- облицювальні;

- оздоблювальні;

- меблева фурнітура;

- скло та дзеркала.

Для жорстких конструкційних елементів використовують дерев’яні, металеві та пластмасові матеріали.

Дерев’яні пиломатеріали отримують шляхом розпилювання круглого лісу на дошки, бруски, шпон уздовж волокон. Пиломатеріал, у якого співвідношення ширини до товщини більше двох, належить до дощок, менше двох – до брусків. Шпон – це листи товщиною від 0,4 до 1,5 мм, які отримують лущенням або струганням відрізка стовбура на спеціальних станках. Процес лущення нагадує розгортання рулону паперу. Недоліком пиломатеріалів є їх гігроскопічність, через що вони коробляться та тріскаються під час зміни вологості.

ДСП (деревинностружкові плити) – однорідні, не коробляться, дешеві, легко обробляються.

ДВП (деревинноволокнисті плити) – добрий замінник пиломатеріалів, зі зміною вологості не деформуються.

ДВП середньої щільності, або МДФ. МДФ – це плити, виготовлені з висушених деревних волокон, оброблених синтетичними сполучними речовинами та сформовані у вигляді килима з наступним гарячим пресуванням і шліфуванням. Абревіатура МДФ є калькою з англійського MDF (Medium Density Fiberboard). МДФ – більш прогресивний матеріал у порівнянні з ДСП і ДВП. Сьогодні МДФ виступає активним конкурентом ДСП, про що свідчить уповільнення темпів споживання останніх.

На основі клеєної фанери отримують облицювальну та декоративну фанеру. Сорочка облицювальної фанери виготовляється зі шпону з гарною текстурою. Лицьова поверхня декоративної фанери покривається текстурним папером для імітації під цінні породи деревини.

Гнуто-клеєні деталі зі шпону та фанери різних контурів виготовляють шляхом гарячого пресування.

Пиляні деталі виготовляють з масиву деревини у вигляді брусків, які покривають шпоном товщиною 1-2 мм, вкритим клеєм.

Щити меблеві являють собою рамку, облицьовану з обох боків шпоном. Середину заповнюють стружкою, тирсою, трісками, просоченими карбамідною смолою.

Металеві матеріали (чавун, сталь, кольорові сплави, легкі сплави) використовуються у вигляді труб, прутів. Меблі з застосуванням металевих конструкційних матеріалів мають високу міцність, довговічність, але відрізняються масивністю, нестійкістю до корозії, невисокими естетичними властивостями.

Чавун (залізний сплав з вмістом вуглецю понад 2 %) сірий, білий, ковкий застосовують для виготовлення опор та корпусів меблів.

Сталь (залізний сплав з вмістом до 2 % вуглецю з іншими природними або спеціально введеними легуючими елементами (марганцем, кремнієм, хромом, нікелем, ванадієм, молібденом тощо) у порівнянні з іншими металами характеризуються високою міцністю і пластичністю.Конструкційні сталі поділяють на вуглецеві з нормальним або підвищеним вмістом вуглецю та леговані якісні і високоякісні.

Кольорові сплави (латуні і бронзи) – сплави на основі міді, олова, алюмінію, магнію тощо. Бронзи в залежності від компонентів поділяються на олов'яні (4-12 % олова), свинцеві (27-33 % свинцю), алюмінієві. Латунь – це мідні сплави, в яких переважаючим легуючим компонентом є цинк (до 50 %).Кольорові сплави застосовують за необхідності отримання деталей з антикорозійними або декоративними властивостями, а також за необхідності полегшити конструкцію.

Легкі сплави – це сплави з питомою вагою не більше 3,5 г/см3 на алюмінієвій або магнієвій основі.

Широке застосування у виробництві меблів знаходить конструкційний сортовий прокат з дюралюмінію: труби, куточки, листи, смуги та інші профільні вироби.

Деталі меблів з металевими каркасами зазвичай виготовляють із сталевих або дюралюмінієвих труб та обробляють поліруванням, оксидуванням, фарбуванням, хромуванням, нікелюванням.

Пластмаси використовують для виготовлення каркасу та його елементів; для виготовлення деталей малого розміру та маси, але складної конфігурації. Пластмасові меблі міцні, легкі, гігієнічні, мають високі естетичні показники.

Вироби із пластмас виготовляють способом екструзії (неперервного витискування), литтям і пресуванням.

Найбільшим недоліком використовуваних донедавна пластмас, як виявилося, є пари, виділені під час горіння та згубні для всього живого. Але останніми роками завдяки розвитку науки шкідливі полімери стали нашими друзями, оскільки виділяють менше канцерогенів і можуть дихати. Сьогодні існує велика різноманітність видів пластика в меблевому виробництві, хоча донедавна застосовувались в інших галузях.

Наприклад:

- техногель, що використовувався раніше тільки в медицині, тепер входить до складу виробів для сидіння та лежання (матраців та подушок);

- кевларову сітку, яка значно міцніша за сталеві пластини, дала оборонна промисловість;

- алюкобонд, композитний матеріал, що складається з алюмінієвої фольги і поліетиленових панелей, прийшов з будівництва;

- полікарбонат і плексиглас — з автомобільної промисловості.

Для виготовлення м’яких елементів меблів використовують пружини, настилові та набивочні матеріали, оббивні матеріали, гнучкі основи.

Настилові та набивочні матеріали можуть бути рослинного походження, гумовані, синтетичні.

Рослинні матеріали використовують для настилу зверху пружин або як самостійний набивний матеріал. До настильних матеріалів рослинного походження належать рослинні волокна морських трав та рослин (рогозових, осокових, пальмових, злакових, деревних).

Настильні матеріали тваринного походження – це кінський волос, шерсть, щетина, пташині пера та пух.

Із синтетичних матеріалів широко застосовують поропласт поліуретановий (поролон), губчасті вироби із латексу, хімічні волокна, полівінілхлорид тощо. Поролон для меблевої промисловості випускають у листах форматами 2000х1000 і 2000х350 мм товщиною 5-10 м; 30-50 і 50-100 мм.

Гумовані матеріали мають високу пружність, м’якість, довговічність. Використовуються для виготовлення м’яких меблів і як самостійний матеріал, і в поєднанні з пружинами. Губчаста гума має три ступені м’якості, гарні амортизаційні, тепло-, звукоізоляційні властивості. Завдяки своїм гігієнічним властивостям має широке застосування у виробництві медичних меблів. Випускається у вигляді листів або сформованих елементів.

До рулонних настильних матеріалів належать бавовняно-паперові ватники, ватин, ваталін.

Оббивні матеріали поділяють на покрівельні та лицювальні.

Покрівельні оббивні матеріали виготовляють із лляної, джутової або кенафної пряжі. Тканини надають меблям гарний зовнішній вигляд, високі ергономічні властивості, але легко забруднюються та важко відчищаються. Основні види облицювальних тканин: гобелен звичайний і килимовий, оксамит, тканина декоративна гладко фарбована та набивна, тканина меблева набивна та пістрявоткана, меблеві тики тощо.

Кабінетні (офісні) меблі і вироби для громадських приміщень оббивають шкірою: козячою (саф’ян, велюр, хром), свинячою або кінською (юхта, хром), а також різними замінниками. Штучна шкіра на тканинній основі – це тканина, вкрита плівкою полімеру, що закріплений на ній завдяки термічній, хімічній або механічній обробці. Мають еластичність, блиск, високу стійкість до стирання та багатьох хімічних реагентів, водостійкість.

Облицювальними матеріалами у виробництві меблів єдерев’яний шпон, текстурний папір, синтетичний шпон, синтетичні пластики.

Оздоблювальні матеріали, які використовують у виробництві меблів, ділять на матеріали для підготовки поверхні до нанесення плівки та матеріали для кінцевої обробки меблів.

Для підготовки поверхнізастосовують відбілюючі речовини, фарбники, шпаклівку, поронаповнювачі, ґрунтовки, а для кінцевої обробки меблів – лаки, емалі, вирівнюючі та поліруючі рідини, полірувальні пасти.

Клеєві матеріали – клеї рослинного, тваринного походження, а також смоляні та плівкові – використовують для облицювання та з’єднання деталей меблів. Меблі, виготовлені із застосуванням синтетичних клеїв, мають високу міцність, тепло-, водо- і біостійкість, а на основі міздряного та кісткового клеїв – втрачають вищевказані показники.

Меблева фурнітура.  Усі без винятку меблі об'єднує наявність дуже важливої складової – меблевої фурнітури. Це комплекс різноманітних кріплень, механізмів та аксесуарів, що забезпечує мобільність, надійність і функціональність меблів. Вся сучасна фурнітура для меблів умовно ділиться на чотири групи: лицьову, кріпильну, опорну, внутрішню.

До елементів лицьової фурнітури прийнято відносити меблеві ручки, гачки, заглушки і замки.

Лицьова фурнітура представлена в першу чергу ручками. Ці елементи виконують як практичну, так і декоративну функції. Ручки для меблів можуть бути як масивними і яскравими, так і лаконічними та майже непомітними. Досить часто саме стильні меблеві ручки надають меблям завершеного вигляду.

Гачки для меблів характеризуються різними конструкціями і стилістичним виконанням, їх використовують як практичне доповнення до шафи, гардеробу або набору в передпокій. Найчастіше гачки підбирають у тому ж стилі, що і ручки для меблів.

Меблева фурнітура лицьової групи включає також заглушки, під якими ховають болтики і гвинтики. Ці елементи виконують дуже важливу функцію, надаючи предметам меблів більш естетичного вигляду.

Ще один елемент лицьової фурнітури – замки для меблів, які діляться на кілька типів (врізні, магнітні, накладні). Часто дизайнери меблів свідомо підкреслюють замок, скажімо, шафи, обрамляючи його зовнішній бік стильними металевими елементами.

Завдання елементів кріпильної фурнітури – забезпечити надійне кріплення окремих складових меблевих предметів. Кріпильна фурнітура представлена різноманітними гвинтами, болтами, скобами, куточками, шпильками тощо.

Опорна фурнітура забезпечує надійну опору меблевих елементів (столів, стільців, шаф і комодів на ніжках і коліщатах). Меблі на колесах у наш час користуються особливою популярністю завдяки своїй мобільності.

Внутрішня фурнітура для меблів представлена різноманітними петлями, стяжками, кульковими і роликовими напрямними, кронштейнами й підйомними механізмами. Меблевими петлями скріплюють фасади меблевих елементів до їх корпусів. Різні види меблевих петель дозволяють відкривати двері в різні боки та під різними кутами.

Дзеркала і скло. Дзеркала, які використовуються в меблях, виготовляють із полірованого скла товщиною 4,5-8 мм прямокутними та фігурними.Дзеркала можуть бути з пологим широким фацетом шириною 15-25 мм, з крутим фацетом шириною 5-10 мм і без фацета з полірованими кромками та фасками шириною 1-1,5 мм.

Для меблевих дверцят, полиць використовується поліроване, неполіроване, візерункове, кольорове скло. Елементи із скла надають виробам більшу декоративність, але підвищують їх крихкість.