Стіни - основний конструктивний елемент будівлі. Вони бувають зовнішніми, внутрішніми, несучими (капітальними), ненесучими. Матеріали для кладки стін повинні бути міцними, стійкими до температурних коливань та атмосферних впливів, простими у виготовленні, вогнестійкими, а також мати приємний зовнішній вигляд, тепло- та звукоізоляційні властивості, невелику об’ємну масу. Зважаючи на призначення та характер будівлі, для кладки стін застосовують різні матеріали: цеглу, камені, плити, круглий ліс, пиломатеріали тощо.

Силікатна цегла (ДСТУ Б В 2.7.-80-98). Для виготовлення силікатної цегли вихідною сировиною є вапно та кварцовий пісок, який виконує функції дрібного заповнювача та в’яжучої речовини.

Силікатну цеглу й каміння застосовують для зведення кам’яних і армованих кам’яних конструкцій у надземній частині будівель із нормальним та вологим режимами експлуатації. Не можна використовувати силікатну цеглу для влаштування фундаментів і цоколів нижче гідроізоляційного шару, так як вони зазнають впливу ґрунтових і стічних вод.

Вапняно-шлакова цегла (ДСТУ Б В 2.7-36-95) – це суміш вапна та гранульованого металургійного шлаку. Вапняно-зольну та вапняно-шлакову цегли отримують за технологією виробництва силікатної цегли і використовують для зведення стін будинків висотою не більше трьох поверхів.

Каміння стінові (ДСТУ Б В 2.7.-36-95) виготовляють на основі гіпсових чи змішаних в’яжучих речовин і застосовують для внутрішніх стін із відносною вологістю повітря до 60 % та мурування зовнішніх стін малоповерхових будівель.

  Для стін та перегородок використовують також скляні та гіпсові матеріали: блоки скляні порожнисті, склопрофіліт, гіпсові плити.