Властивості тканин дуже різноманітні і залежать від їх волокнистого складу, структури, оздоблення. Властивості тканин суттєво впливають на їх призначення, зносостійкість, споживчі характеристики та процеси обробки в швейному виробництві.

Властивості тканин за характером їх прояву поділяються на такі групи: геометричні властивості (розмірні характеристики), механічні, фізичні, технологічні.

Відхилення середньої фактичної ширини від запроектованої стандартної не повинні перевищувати такі величини: при ширині тканини до 70 см – 1 см; при ширині тканини до 100 см – 1,5 см; при ширині тканини до 150 см – 2,0 см; при ширині тканини до 170 см – 2,5 см. Для крепових тканин незалежно від їх ширини допускається відхилення ширини до 2,5 см.

Довжина куска тканини залежить від її товщини та маси. Вовняні тканини для пальт випускають довжиною кусків 25-30 метрів, для суконь та костюмів – 40-60 метрів; шовкові тканини випускають довжиною кусків 60-80 метрів; бавовняні – 70-100 метрів. Така довжина кусків визначається зручністю транспортування.

Щільність тканин характеризується абсолютною кількістю основних або пітканих ниток, які розташовані на відрізку тканини довжиною 100 мм. 

Визначають щільність за допомогою лупи підраховуванням кількості ниток на відрізку тканини довжиною 100 мм або 10 мм, 20 мм, 50 мм з наступними відповідними перерахунками. Існує спеціальний прилад для визначення щільності тканин ВПТ-1.

Щільність та заповнення тканин впливають на їх товщину, масу, теплозахисні властивості, повітропроникність, міцність, формостійкість та інші якості.

Драпірування – це здатність тканин у підвішеному стані створювати м'які, рухомі круглі складки.

Ступінь драпірування тканин залежить від їх маси та м'якості.

Зминання – здатність тканин створювати під дією деформацій згину та стискування складки та зморшки на поверхні, які не зникають.

Незминання – це здатність тканин чинити опір зминанню та відновлювати початкову форму після знімання зусилля, яке викликає зминання. Здатність тканин чинити опір зминанню залежить від їх жорсткості; здатність відновлюватися – від пружних властивостей.

Найбільш простий метод визначення незминання тканин методом неорієнтованого зминання – органолептичний: зразок тканини, зібраний у грудку, стискують рукою, після чого візуально оцінюють його зминання. Існує три критерії оцінки ступеня зминання тканин: сильно зминні, зминні, слабо зминні.