Від волокнистого складу тканини залежать її призначення, методи обробки в швейному виробництві та умови зберігання. Для визначення волокнистого складу тканин використовують два методи: органолептичний та лабораторний.

Органолептичний метод базується на використанні органів чуття людини, дає можливість характеризувати тканини за наступними показниками:

- за зовнішнім виглядом (блиск, колір, прозорість, гладкість або ворсистість поверхні, звитість волокон);

- на дотик (м'якість або жорсткість, розтяжність, пружність, незминання, тепло або прохолода);

- за виглядом ниток основи та піткання, за виглядом обірваного кінця пряжі та ниток, за виглядом волокон на обірваному кінці пряжі та ниток;

- за міцністю пряжі та ниток у сухому та вологому стані;

- за характером горіння ниток основи та утоку (колір полум'я під час горіння, запах).

Органолептичний метод простий, але суб'єктивний. Для його використання необхідні знання властивостей волокон, характеру їх горіння та характерних ознак, які відрізняють тканини, схожі між собою за зовнішнім виглядом: бавовняних та лляних; тканин з натурального шовку та штучних ниток, чисто- та напіввовняних.

Лабораторний метод більш об'єктивний та точний, проводиться за допомогою мікроскопу та хімічних реагентів. Метод базується на вивченні мікроструктури волокон та їх хімічних властивостей.