Структура поверхні тканини (фактура) суттєво впливає на зовнішній вигляд та властивості тканин. Більшість тканин виробляють із гладкою поверхнею, вид якої обумовлюється переплетенням, щільністю та пряжею, яка була використана. До таких тканин відносяться білизняні (полотно, мадаполам), платтяні (ситець, поплін, шотландка, кашемір та інші), підкладкові (саржа, сатин, атлас), костюмні (трико, габардин) тощо.

Деякі тканини мають однакові лицьовий та зворотний бік (полотно, рогожка, поплін та інші), гладку та рівну поверхню (при полотняному переплетенні та однаковій товщині основи й піткання), поперечний рубчик на поверхні (при полотняному переплетенні та потовщеному пітканні), діагоналевий рубчик (при саржевому переплетенні).

Деякі тканини можуть мати різні за фактурою лицьовий та зворотний бік (сатин, атлас), з лицем більш гладким завдяки подовженим перекриттям та більшої щільності однієї з систем ниток.

Тканини ворсових переплетень мають ворс на лицьовій поверхні, який може бути різним за висотою, суцільним або фігурним, розташованим вертикально, пригладженим або фігурно запресованим.

Структура поверхні гладких тканин може бути різноманітною, якщо використовується пряжа та нитки різних видів: тонкі та товсті, пряжа фасонного кручення, нитки крепового кручення та різної термостабільності, які після термообробки створюють гофровану поверхню.

Структура поверхні тканин залежить також і від характеру оздоблення. Так, начісні тканини можуть мати ворс різної висоти, пишний, запресований, закатаний або піднятий, односторонній або двосторонній. Поверхня увалених тканин створюється шаром звалених волокон різного ступеня ворсистості. Своєрідну структуру поверхні мають тканини, які пройшли спеціальні оздоблення: гофрування, флокування, тиснення.

Фактура лицьової поверхні тканини впливає на її зовнішній вигляд, зносостійкість, теплозахисні властивості, що обумовлює призначення тканини.