У виробництві взуття застосовують різноманітні матеріали, з яких найпоширенішими є природні (шкіра, матеріали на основі шкіри, хутро, пробка), полімерні (синтетичні, гума), текстильні, а також комбіновані, матеріали (шкіряні з текстильними). Внаслідок цього за матеріалом верху поділяють взуття на шкіряне, з текстильних, штучних і синтетичних матеріалів. Сировиною для виготовлення шкіряних деталей взуття є шкури тварин, як правило, великої рогатої худоби (далі – ВРХ), коней, свиней, кіз, овець. Іноді застосовують шкури рептилій, плазунів.

Шкіряну сировину поділяють на крупну, дрібну та свинячу.

До крупної сировини відносять шкури великої рогатої худоби, коней і віслюків, верблюдів, крупних оленів тощо.

До дрібної сировини відносять шкури телят великої рогатої худоби, лошат і жеребчиків, овечок, кіз, верблюжат, дельфінів тощо.

До свинячої сировини відносять шкури поросят, свиней і хряків.

З крупної сировини великої рогатої худоби найбільш відомі:

Напівшкірник — шкура бичків у віці 1...1,5 роки. Площа шкури 120...250 дм², а товщина — більша за середню. Використовують для виготовлення хромових шкір для верху взуття (товщина шкіри до 3 мм), взуттєвої юхти та технічної шкіри.

Бичок – шкури бичків у віці більшому за 1,5 роки. Площа шкури 200...270 дм², а товщина 3,0...4,5 мм. Використовують для виготовлення взуттєвої юхти та деяких деталей взуття.

Бичина – шкура кастрованих биків будь-якого віку. Площа шкури 300...570 дм², а товщина до 5,0 мм. Використовують для виготовлення підошв, шорно-сідельних шкір, технічних шкір.

Бугай — шкури некастрованих биків будь-якого віку. Площа шкури 550...600 дм², а товщина до 6,0 мм. Структура шкури залежить від віку тварини. Сировина вважається менш цінною, ніж бичина і використовується для виготовлення підошвенної та технічної шкіри.

Яловка — шкури корів площею 200...450 дм², товщиною до 4,5 мм. У залежності від товщини з неї виготовляють хромові, підошвенні та технічні шкіри.

Кінські шкури за своїм значенням поступаються шкурам великої рогатої худоби через меншу чисельність поголів’я. Вони мають характерні відмінності від шкур великої рогатої худоби. Найголовніша особливість полягає у різній будові та властивостях передньої та задньої частин, які використовують на різні види шкір.

З крупної кінської сировини найбільш відомі:

Конячина — шкура дорослих тварин площею до 400 дм² і товщиною до 4,0 мм. Використовують для виробництва шкіри для верху взуття.

Кінський перед — передня частина шкури з передніми ногами відрізана при хазуванні (хаз — задня частина шкури). Переди використовують для виготовлення шкіри для верху взуття різних методів дублення.

Кінський хаз — задня частина шкури. З тонких (легких) хазів виготовляють окремі деталі взуття, а з товстих — підошвенну шкіру.

З дрібної сировини великої рогатої худоби найбільш відомі:

Склизок — шкури ненароджених або мертво народжених телят не придатні для хутряного виробництва. Використовують для виготовлення галантерейних шкір та хромових шкір для верху взуття.

Опойок - шкури телят, що не перейшли на рослинну їжу. Використовують для виготовлення хромових шкір для верху взуття.

Виросток — шкури телят, що перейшли на рослинну їжу. Використовують для виготовлення щільної хромової шкіри для верху важкого взуття.

З дрібної кінської сировини найбільш відомі:

Жеребок — шкури лошат, що не перейшли на рослинну їжу. З шкур непридатних за якістю волосу для виробництва хутра виробляють хромову шкіру для верху взуття.

Жеребок-виросток — шкури лошат, що перейшли на рослинну їжу. Використовують для виробництва хромових шкір для верху взуття.

Виметка — шкури молодняку площею 120...200 дм² і товщиною до 2,5 мм. Використовують для виробництва хромових шкір для верху взуття.

Овчина степова — шкура курдючних грубошерстних овечок незалежно від розміру. Використовують для виробництва шеврету. З шкір не придатних для цього виробництва виготовляють підкладкову шкіру.

Шкури кіз високо цінуються, бо з них виробляють шкіру для високоякісного чоловічого і жіночого взуття.

Найбільш відомі такі групи:

Козлина хлібна — шкура кіз молочної породи. Вони характеризуються волосяним покривом різної масті та щільною дермою. Використовують для виробництва шкіри для верху взуття — шевро та хромової козлини.

Козлина степова — шкури кіз вовняної та вовно-пухової породи. Використовують для виробництва шевро та хромової козлини.

Шкури диких кіз — шкури косулі, дикої кози та інших. Використовують для виготовлення підкладкових шкір.

Шкури свиней характеризуються товстим шаром епідермісу з грубою і жорсткою лицьовою поверхнею. Якість і властивості шкур свиней дуже залежать від породи.

Шкури свиней характеризуються різною вагою. Площа шкур 50...250 дм², а товщина 3,0...5,0 мм. Легкі та середні за вагою шкури використовують для виготовлення хромових шкір для верху взуття. Важкі шкури використовують для виготовлення юхти, шорно-сідельної шкіри та сиром’яті. Особливо важкі шкури з товщиною більше 4,0 мм використовують для виготовлення технічних, шорно-сідельних та підошвенних шкір.

Шкури хряків характеризуються щільною дермою зі слаборозвиненими прошарками з’єднувальної тканини. Товщина 5,0...6,0 мм. Використовують для виготовлення технічної та підошвенної шкіри.