Верх взуття у процесі експлуатації піддається на різних ділянках розтягуванню, стискуванню, згинанню, стиранню, впливу сонця, пилу, мікроорганізмів тощо. Стійкість матеріалу до такого впливу залежить від його товщини, міцності, здатності деформуватись тощо. Крім цього, верх взуття бере участь у процесах тепло- і вологообміну організму людини із зовнішнім середовищем. Тому матеріал для верху взуття повинен бути паро- і повітропроникним, гігроскопічним, добре поглинати вологу з внутрішньої сторони та віддавати її при сушці, але бути водостійким.
Для верху взуття використовують широкий асортимент шкір з різної сировини, різних методів дублення, різних способів обробки лицьової поверхні. Виділяють такі групи шкір для верха взуття: зі шкур великої рогатої худоби, спилок, свинячі, шевро та козлину, шеврет, кінські, велюр, нубук, лакові, замшу.
Шкіра для верху взуття — м’який матеріал різних методів дублення. Вона повинна протистояти деформаціям впливу пилу та бруду, хімічних речовин, поту, води та підвищеної температури.
Для верху взуття використовують такі натуральні шкіри.
Юхта буває рослинного та хроморослинного дублення. Широко використовують для деталей верху важкого взуття. Шкіра повинна бути нормально продубленою та прожированою, обробленою по всій площі, без брудних плям, без віддушистості та садки, з чистою бахтармою.
Шкіри хромові з шкур великої рогатої худоби (опойок, виросток, напівшкірник, бичок, бичина, ялівка) повинні бути нормально продубленими та прожированими), обробленими по всій площі, без брудних плям, без слідів лощення, без залишків міздри на бахтармі, м’якими та рівномірно пофарбованими. Кольорові шкіри повинні мати міцне фарбування та тонку плівку покривного фарбування.
Свиняча шкіра хромового дублення має великі та рідко розташовані отвори від щетини, що вимагає додаткової обробки лицьової поверхні. Вона стійка до стирання і достатньо міцна.
Шеврет виробляють з овечих шкур. Має низькі механічні властивості. Він не стійкий до стирання.
Кінські шкіри хромового дублення відзначаються нерівномірною якістю та значною кількістю дефектів. За фізико-механічними властивостями вони поступаються шкірам зі шкур великої рогатої худоби.
Велюр швидко намокає і легко брудниться. Це м’який та гнучкий бархатистий матеріал з рівномірним густим ворсом. Його виробляють з опойка, виростка, козлини або свинячих шкур.
Нубук за зовнішнім виглядом нагадує замшу. Має натуральний або світлий колір. Його виробляють з хромового опойка або виростка шляхом шліфування лицьової поверхні, яка має невеликі пошкодження.
Замша не має лицьового шару, який зрізають при виробництві. Виготовляють жировим дубленням з шкур оленя, лося, опойка, овечок та диких кіз.
Шевро та козлина хромового дублення мають характерний малюнок лицьової поверхні та хороші механічні властивості. За експлуатаційними властивостями поступається хромовому опойку. Шкіра м’яка, еластична, з красивим зовнішнім видом. Розмір шкіри до 60 дм² називають шевро, а більший — хромовою козлиною.
Спилок одержують із сітчастого шару дерми розпилюванням по товщині (роздвоєнням) голяка (голяк-напівфабрикат після згонки шерсті, міздріння та чистки лицьової поверхні перед дубленням).
Для низу взуття використовують шкіроматеріали легкі, водостійкі, що добре опираються сухому і мокрому тертю та не змінюють форму при експлуатації. Для зручності обробки властивості матеріалів для верху взуття повинні бути максимально рівномірними в різних ділянках. Матеріали повинні добре з’єднуватись різними методами кріплення, не змінювати зовнішній вигляд під впливом вологи та підвищеної вологи.
Штучні та синтетичні взуттєві матеріали
При виробництві взуття широко використовують різноманітні штучні та синтетичні матеріали.
Штучними шкірами називають матеріали, які виготовляють шляхом просочування та покриття тканин або нетканих текстильних матеріалів плівкоутворюючими речовинами. Їх використовують для деталей верху взуття і підкладок, задників, рантів тощо.
У якості тканевої основи для штучних шкір використовують різні бавовняні тканини (двох- і трьохшарову кірзу, бязь, бумазею-саржу, бумазею-корд тощо), тканини з льону та вовни.
Основними проклеюючими речовинами для штучних шкір є синтетичні каучуки, сечовиноформальдегідні, поліефіруретанові та інші синтетичні смоли, нітроцелюлоза. У суміші з іншими компонентами їх використовують у вигляді розчинів, водних дисперсій, паст, мастик і плівок.
Синтетичними шкірами називають багатошаровий матеріал, просочений поліефіруретановими розчинами. Вперше такі матеріали були створені в 1963 році фірмою "DuPont" (США) і в 1964 році фірмою "Kuraray" (Японія) під торговими марками Corfam та Clarino відповідно. У даний час такі матеріали з лицьовим покриттям і у вигляді замші випускають у різних країнах, лідеруюче місце серед яких займає Японія (матеріали з торговими назвами Кларіно F, Астріна, Амара, Айкас та ін.) Серед синтетичних матеріалів, які застосовують у виробництві взуття, найпоширенішими є термопластичні полімери, дубльовані текстильними матеріалами.
Для виробництва взуття використовують текстильні матеріали, які посилюють міцність, надають формостійкості, поліпшують гігієнічні властивості, забезпечують захист стопи людини від перепадів температури, а також можуть застосовуватися для його оздоблення. До них належать ткані і неткані матеріали, зокрема, трикотажні полотна, повсть і фетр.