Важливою операцією є кріплення заготовок верху з низом, метод якої визначається властивостями матеріалів верху і низу. Цей етап суттєво впливає на зовнішній вигляд взуття, його міцність, зносостійкість, зручність у ході та інші властивості. Для виготовлення модельного взуття і взуття масового попиту застосовують різноманітні методи кріплення. Вибір методу залежить від виду і призначення взуття, матеріалів верху і низу тощо.

Нитковий метод кріплення полягає у з'єднанні заготовок за допомогою ниток, цвяхів або шкіряною стрічкою. Залежно від призначення взуття застосовують допельний (напівсандальний), сандальний, "Парко" виворітний, прошивний та інші методи.

Також застосовують комбіновані методи кріплення: строчково-клейовий, рантоклейовий, цвяхо-бортовий тощо, відмінності яких полягають у кріпленні частин підошви різними методами.

Хімічний метод передбачає з'єднання заготовок верху з низом за допомогою клеїв (наіритового, поліуретанового, перхлорвінілового тощо), які є композиціями термопластичних полімерів, до складу яких входять пластифікатори, антиоксиданти, стабілізатори, наповнювачі. 

Крім хімічного, застосовують метод гарячої вулканізації, який відрізняється вищою продуктивністю. Його сутність полягає у нанесені на поверхні з'єднувальних заготовок сирої гуми, яка під дією температури і тиску вулканізується. Цим методом виготовлюють взуття з термостійкої шкури, оскільки робоча температура вузлів обладнання становить 120-150°С.

Принцип литтєвого методу такий самий, що й вулканізація, проте литтєву суміш становлять пластикати, наприклад ПВХ, ПУ тощо. Його широко застосовують для виготовлення спортивного взуття.