Група металогосподарчих товарів включає вироби, що застосовуються в домашньому господарстві для різних цілей. Їх виготовляють із чорних і кольорових металів та сплавів.

До чорних металів і сплавів відносять залізо та його сплави — чавун і сталь. Через високу вартість очищення заліза від домішок застосування заліза у виробництві товарів широкого вжитку обмежене, тому використовуються сплави.

Чавун — сплав заліза з вуглецем (зазвичай 2-4 %), що містить постійні домішки (кремній, марганець, сірку, фосфор), а іноді легуючі елементи (хром, нікель, ванадій тощо). Відзначається крихкістю. Його властивості в основному залежать від вмісту вуглецю. За мікроструктурою розрізняють чавун білий (використовують для виробництва сталі), сірий (ливарний — для виготовлення посуду, м'ясорубок тощо) та ковкий.

Сталь — сплав заліза з вуглецем (до 2 %) та іншими елементами. Її властивості залежать від хімічного складу. На відміну від чавуну вона більш міцна, тверда і пружна. Існує сталь вуглецева та легована. Для виробництва товарів широкого вжитку застосовується вуглецева сталь конструкційна (вміст вуглецю до 0,65 %) та інструментальна (вміст вуглецю більше 0,65 %) — звичайної якості, якісна та високоякісна (якість залежить від вмісту домішок сірки та фосфору). З легованих сталей використовують нержавіючі (з вмістом хрому, нікелю більше 13 %). З кольорових металів та сплавів використовують сплави (алюмінію та міді) та метали (цинк, олово, хром, нікель).

До сплавів з алюмінію відносять: дюралюміній (сплав алюмінію з міддю, магнієм та марганцем); силумін (сплав алюмінію з кремнієм, міддю, марганцем, магнієм); первинний сплав, який сформується легкий, сріблясто білий; вторинний (одержують внаслідок переплавлення лому, відходів механічної обробки, браку); ливарний сплав, порівняно важкий, сріблясто білий із сіруватим відтінком. Застосовують для виготовлення дверних ручок, замків, м’ясорубок, деталей інструментів.

До сплавів з міді відносять:

Латунь — сплав міді з цинком (від 10 до 50 %), міцний, твердий, пружний, добре оброблюється тиском, жовтого кольору. Латунь із вмістом цинку 3-10 % називають томпаком, він має добру пружність, високу корозійну стійкість та красивий золотавий колір. Використовують для виготовлення чайників, кофейників, самоварів;

Мельхіор (МН) — сплав міді з нікелем. Йому властива висока стійкість проти корозії на повітрі та у воді, добре обробляється, сріблястого кольору. Придатний для виготовлення столового посуду, столових наборів.

Нейзильбер (МНЦ) — сплав міді, нікелю та цинку, має високу корозійну стійкість та міцність, пружний, колір білий з бузковим або зеленуватим відтінком (залежить від вмісту нікелю). Використовують для виготовлення столового посуду та наборів, художньо-декоративних виробів.

Виготовлення металогосподарчих товарів включає такі технологічні процеси:

а) виготовлення чорнових заготовок;

б) термічна та хіміко-термічна обробка;

в) обробка поверхні виробів;

г) з’єднання деталей та вузлів;

д) нанесення захисних або захисно-декоративних покриттів на окремі деталі чи вироби загалом;

е) декорування виробів.

Для виготовлення чорнових заготовок використовують такі методи:

а) прокатка (одержання листової сталі, спеціальних видів прокату, листів);

б) лиття (одержання напівфабрикату чи виробу шляхом заливання розплавленого металу в земляні або металеві (кокільні) форми); 

в) об’ємне та листове штампування (за об’ємного штампування заготовка в гарячому або холодному стані піддається тиску, в результаті набуває необхідної форми;

г) ручне та машинне кування (ручне кування полягає в обробці гарячого металу чи заготовки ударом на плоскій поверхні кувалди, а при машинному куванні для удару використовують пневматичний молоток або гідравлічний прес);

д) волочіння (одержання дроту, труб).

У процесі виробництва металогосподарчих товарів застосовуються такі види обробки: шліфування, полірування, карбування, гравірування.

З’єднання деталей і вузлів виконуються зшиванням, клепанням, паянням, зварюванням.

Для захисту металевих виробів від корозії наносять різноманітні захисно-декоративні покриття: металеве (нікелювання, хромування, лудження, алюмініювання) та неметалеве (емалювання, лакофарбові покриття, покриття полімерними плівками, покриття оксидними плівками, змазування). 

Для декорування металогосподарчих товарів використовують

Позолочення і сріблення – нанесення тонкого прошарку золота і срібла гальванічним методом, наліпкою плівки сусального золота або срібла.

Гравірування – нанесення малюнка у вигляді ліній чи розпису за допомогою інструмента, що ріже.

Філігрань – закріплення на металевій поверхні візерунків з тонкого золотого, срібного чи мідного дроту.

Карбування – одержання рельєфного малюнка на поверхні виробу за допомогою штампів на карбувальних пресах або вручну. Використовують для декорування металевого посуду з алюмінію, нержавіючої сталі, мідно-нікелевих сплавів, ножових виробів і столових приборів.

Чорніння – розплавлену суміш із срібла, міді, свинцю, сірки наносять у заглиблення вигравіруваного малюнка. Подальшою обробкою видаляють залишки сплаву, проявляючи темний малюнок. Застосовують чорніння для художнього оздоблення срібних та посріблених столових приборів, ложок.

Трафарет наносять аерографом за допомогою пластин із тонкої жесті чи фольги, вирізи яких мають контури, що відповідають бажаному одно- чи багатоколірному малюнку.

Живопис виконують ручним способом за допомогою пензля.

Деколь на виробі отримують у результаті перенесення малюнка за допомогою перебивної картинки.

Органолептичні методи визначення якості металогосподарчих товарів.

Вимоги до якості металогосподарчих товарів через численність видів товарів різноманітні. Всі вироби повинні відповідати розмірам, виду покриття, вимогам державних стандартів та іншої нормативно-технічної документації. Всі деталі виробу необхідно акуратно і щільно зібрати. На оброблених поверхнях не допускаються тріщини, вм’ятини, задирки, гострі кути, окалина, сліди корозії та інші дефекти, що погіршують зовнішній вигляд виробів. Метали та сплави, покриття, що застосовуються для виготовлення харчового посуду або приладів для приготування їжі (м’ясорубки), не повинні містити токсичних речовин.

Дно посуду має бути рівним, на горизонтальній поверхні посуд не повинен хитатися. Емальоване покриття чавунного та сталевого посуду – рівномірне, без здуття, оголення металу, відколів.

Для сталевого лудженого посуду важливе рівне і герметичне закочування швів, їх пропаювання. Поверхня оцинкованого сталевого посуду повинна бути світлою, покриття щільним, рівномірним по всій поверхні, з виразним «морозним» рисунком, без тріщин; цинкове покриття не повинно відшаровуватися при легкому постукуванні дерев’яним молотком.

Поверхня литого посуду – чиста, гладка, без тріщин, мушель, а сама полірована поверхня – блискуча. Латунний, мельхіоровий та нейзильберовий посуд має бути з покриттям (олово, нікель, срібло, хром) відповідної товщини, без механічних ушкоджень, темних плям, відшарування та сторонніх домішок; декоративні рисунки – чіткі.