Музичні інструменти відрізняються один від одного конструкцією, способами утворення звуків та їх відтворенням, призначенням (сольні, навчальні оркестрові, акомпануючі, салонні, кабінетні, концертні тощо), використанням, матеріалами й іншими чинниками.

За принципом дії музичні інструменти поділяються на:

– резонаторні (акустичні) – інструменти мають вібратор (струна, язичок, перетинка), який при механічній дії коливається, і резонатор (корпус інструменту), що підсилює коливання та передає їх у простір;

– адаптерні (електричні) – адаптер (звукознімач) перетворює слабі коливання вібратору на електричні, які потім акустична апаратура перетворює на звук;

– електронні – мають електронні генератори, які виробляють коливання певної частоти.

Сучасна класифікація поділяє всі музичні інструменти на:

– групи – за джерелом утворення звуків;

– підгрупи – за способами відтворення звуків;

– види – за додатковими ознаками, характерними для даного виду.

За джерелом звуку всі музичні інструменти можна поділити на такі основні групи: струнні, язичкові, духові, ударні, електромузичні.

До струнних музичних інструментів відносять щипкові, смичкові та ударно-клавішні. Між собою вони відрізняються способом відтворення звуків. У цих інструментах джерелами звуків є закріплені (кожна) на двох опорах струни: металеві, жильні, синтетичні.

Звук у щипкових інструментах (бандура, гітара, балалайка, мандоліна, домбра, арфа) відтворюється внаслідок защипування пальцями або медіатором струн; у смичкових музичних інструментах (скрипка, віолончель, контрабас) звук отримують тертям волоса смичка у струни; в ударно-клавішних музичних інструментах (піаніно, рояль, фортепіано) звуки виникають внаслідок ударів молоточків по струнах.

У язичкових музичних інструментах (акордеон, баян, гармошки тощо) звуки виникають внаслідок приведення язичків у коливальний рух потоком повітря, спрямованого спеціальними каналами за допомогою міхів. Вони складаються з двох кришок-коробок, з’єднаних міхами, та двох кнопкових клавіатур: права – мелодії, ліва – акомпанемент.

Кожен язичковий музичний інструмент має умовне позначення у вигляді цифр, які ставлять після назви кожного інструменту.

Перша цифра означає кількість клавіш або кнопок у правій клавіатурі (мелодії).

Друга цифра означає кількість кнопок у лівій клавіатурі (акомпанемент). Якщо інструмент має готово-вибраний акомпанемент, то в чисельнику вказується загальна кількість кнопок вибраного акомпанементу.

Третя цифра (римська) означає кількість голосових язичків у мелодії, які звучать одночасно при натисканні на одну клавішу (голосність).

Четверта цифра означає кількість клавіш для того, щоб перемкнути регістри в мелодії. Якщо четверта позначка виражена у вигляді дробу, то її чисельник означає кількість клавіш для того, щоб перемкнути регістри в мелодії, а знаменник – в акомпанементі

Група духових музичних інструментів складається з таких підгруп: лабіальних, лінгвальних і амбушурних. Вони різняться між собою способами відтворення звуків, а також матеріалами, з яких виготовлені.

Джерелом утворення звуків у духових музичних інструментах є повітря, що вдувають у трубку (канал) інструмента: через мундштук – у амбушурних (труба, альт, бас, валторна), через язичок (платину) – у язичкових (лінгвальних) (кларнет, саксофон, гобой, фагот), під деяким кутом до каналу інструмента – у лабіальних (флейта велика, флейта мала).

За вихідними матеріалами духові інструменти умовно поділяють на мідні та дерев’яні. Мідні: труби (пікколо, альтова, басова ), валторна, тромбон, кларнет тощо. Дерев’яні: флейти, кларнети, гобої, англійський ріжок, фагот. За останні роки у деяких дерев’яних (кларнет тощо) духових інструментах деревину почали замінювати на пластмасу.

У групу ударно-шумових музичних інструментів включають: перетинкові, пластинчасті і самозвучні інструменти. В ударних інструментах звук утворюється внаслідок удару паличками, металевими щітками в натягнуту шкіру або пластик.

 Перетинкові ударні інструменти (барабани великі й малі, там-тами, бубни, тамбурини, гонги) є найстародавнішими і одними з найпоширеніших інструментів, звучать разом з духовими, симфонічними і естрадними інструментами, а також в інструментальних ансамблях.

Самозвучні – це тарілки одинарні і парні, трикутники, кастаньєти, маракаси, брязкальця. Залежно від висоти звуків їх поділяють на інструменти з визначеною (литаври, дзвіночки, ксилофон) і невизначеною висотою звуків (барабан, кастаньєти, маракаси, тарілки тощо).

Пластинчасті – це ксилофони, вібрафони, маримба, дзвіночки. Залежно від висоти звуків їх поділяють на: інструменти з визначеною висотою звуків (литаври, дзвіночки, ксилофон) і з невизначеною висотою звуків (барабани, кастаньєти, маракаси, тарілки тощо).