На вітчизняному ринку шкільно-письмових та канцелярських товарів присутні товари українських виробників, європейського, американського, китайського виробництва, товари, вироблені в Туреччині та країнах Південно-Східної Азії. Виробництвом паперово-білових товарів займаються: фабрика «Поліграфіст» (Кривий Ріг), АТ «Малинська паперова фабрика», «Коломийська паперова фабрика», ЗАТ «Бібліос» (Львів), фабрика «Олімпія» (Одеса), АТ «Поліграфіст» (Харків), Черкаська обласна типографія, Понінківський КПК, Жидачівський ЦПК, Славутсько-Полянська паперова фабрика, фабрика «Поліграфіст» (Київ). Останнім часом, крім спеціальних підприємств, які традиційно випускають паперово-білові вироби, багато поліграфічних підприємств також перейшли до їх випуску. Даний вид продукції освоюється ними через звуження книжкових ринків.

У деяких європейських країнах, таких як Україна, Англія, Німеччина, Франція тощо, листовий матеріал, на якому пишуть, друкують і виконують інші види робіт, називають папером. Цю назву листовий матеріал одержав від свого попередника – папірусу, на якому писали ще в древньому Єгипті.

Родоначальником сучасного паперу вважається Китай. У 1957 році близько від міста Сіань було знайдено гробницю, яка серед усього іншого містила обривки аркушів паперу. Папір дослідили і встановили, що він був виготовлений у ІІ столітті до нашої ери. Китайці спочатку писали на вузьких бамбукових планках, випалюючи на них знаки, що було досить незручно; потім стали писати на лакованому шовку, що було дуже дорого. У китайському літописі говориться, що папір із волокна шовковиці, деревної золи, ганчір’я та пеньки у 105 році вже нашої ери зробив Цай Лунь. Подрібнену суміш він змішав з водою і масу виклав на форму (дерев’яну раму і сито з бамбуку), розгладив за допомогою каменів та просушив на сонці. У результаті вийшли міцні аркуші паперу.

На початку VІІ століття спосіб виготовлення паперу стає відомим у Кореї та Японії, ще через 150 років через військовополонених потрапляє до арабів. Тільки в ХІ-ХІІ століттях папір з’явився у Європі і незабаром замінив пергамент.

Папером називають волокнистий листовий, переважно рослинного походження матеріал, маса 1 м2 якого становить 4-250 г.

Властивості паперу залежать від властивостей сировини.

Для виготовлення паперу та картону використовують целюлозу, отриману з різних порід дерев і рослин, макулатуру, ганчір'я тощо. Нещодавно почали використовувати штучні, синтетичні, мінеральні та інші волокна. Крім волокнистих речовин, використовують наповнювачі, воду, клеї, барвники тощо.

Основною сировиною для виробництва паперу є і буде рослина (целюлоза), оскільки вона не дорога, швидко відновлюється і не порушує рівновагу в природі.

На сьогодні основною волокнистою сировиною є целюлоза сульфатна та сульфітна, макулатура, ганчір'я, волокна (синтетичні, штучні, мінеральні, вовняні) тощо.

Наповнювачі. У процесі виробництва більшості видів паперу до волокнистих речовин додають значну кількість мінеральних речовин, які називають наповнювачами.

Наповнювачі поліпшують властивість паперу – надають йому гладкості, м'якості, непрозорості, роблять його білим тощо. Більшість наповнювачів дешевші, ніж волокнисті речовини. Додавання наповнювачів до волокнистих речовин робить папір дешевим. Проте слід пам'ятати, що, поліпшуючи одні властивості паперу, наповнювачі погіршують інші, наприклад, зменшують міцність. Для кожного виду паперу додається оптимальна кількість певного наповнювача. Найчастіше наповнювачами використовують каолін, тальк, крейду, сульфати барію та кальцію, діоксин титану, алюмосилікати тощо.

Наповнювачі додають до паперової маси у вигляді суспензій. Це суміш найдрібніших твердих частинок і рідини, в якій вони містяться у звислому стані.

Вода. Без води немає паперу. Для виробництва паперу використовують знесолену, без запаху та кольору воду. Особливі вимоги ставлять до води, яку застосовують у процесі виробництва конденсаторного та інших видів технічного паперу.

На виробництво 1 тонни целюлозного паперу витрачають 150 м3 води, а на 1 тонну конденсаторного – понад 1000 м3. У процесі виробництва 1 тонни паперу використовують більше води, ніж у процесі виробництва однієї тонни металу.

Клеї. Для проклеювання використовують каніфоль, парафіни, воски, тваринні клеї, крохмаль, казеїн, латекси, поліакриламід тощо. Найчастіше використовують каніфоль. Паперова промисловість використовує 20 % виробленої каніфолі. Каніфоль виробляють із живиці хвойних дерев, найчастіше із сосни, відігнавши скипидар.

Барвники. Для надання паперу білизни або кольору до паперової маси додають невелику кількість синіх, фіолетових та інших барвників.

Підготовка паперової маси

Загальна схема виробництва паперу складається з трьох етапів: підготовки паперової маси, власне виготовлення паперу та операцій з оздоблення паперу.

Паперова маса, з якої виробляють папір і картон, складається з розмелених волокнистих речовин, води, наповнювачів, барвників і проклеюючих речовин. Підготовка паперової маси – дуже відповідальний технологічний процес, який значно впливає на якість отриманої продукції – паперу чи картону. Він складається з наступних операцій:

- подрібнення,

- проклеювання,

- наповнення,

- фарбування тощо.

Подрібнення волокнистих речовин

У ході подрібнення волокна вкорочуються, розщепляються, розтираються та стискаються. Внаслідок подрібнення змінюються довжина та товщина волокон. Після подрібнення волокна стають еластичними, гнучкими та масними на дотик.

Волокнисті речовини подрібнюють на спеціальних машинах, винайдених ще у 17-19 ст., які постійно вдосконалюють. До таких машин належать рол (1670 р.). дисковий млин (1856 р.), конічний млин (1858 р.).

Час подрібнення волокнистих речовин різний: у ролах - 0,5-24 год., а в млинах безперервної дії – секунди.

Проклеювання паперової маси

Рослинні волокна, з яких виробляють папір, мають здатність вбирати вологу. Щоб запобігти вбиранню води і деяких колоїдних розчинів, наприклад: чорнила, та розтіканню їх по поверхні паперу, папір проклеюють. Проклеювання можна проводити двома способами.

За першим способом спеціальні речовини (клеї) вводять у паперову масу перед виготовленням паперу. Ці речовини розподіляються рівномірно по всій товщині паперу.

За другим способом клейкі речовини наносять на поверхню готового паперу. Клеї розподіляються в основному на поверхні паперу, а середина залишається непроклеєною. Другий спосіб економічно вигідніший, оскільки клею витрачається значно менше. Проте він потребує додаткового обладнання. У промисловості використовують обидва способи проклеювання.

Наповнення паперової маси

Багато видів паперу виробляють із використанням інертних наповнювачів. Наповнювачі погіршують проклеювання паперу; щоб запобігти цьому, їх додають до паперової маси після клею.

Фарбування паперу

Для надання паперу певного забарвлення його фарбують. Фарбування проводять двома способами. За першим способом барвники наносять на поверхню готового паперу, а за другим – додають до паперової маси (90 % усього виробленого паперу фарбують саме таким способом, оскільки він простіший, не потребує додаткового обладнання).