Приймання килимів проводиться шляхом зовнішнього огляду у відповідності до вимог стандарту за зразком-еталоном. Вироби, які не відповідають зразку-еталону, прийманню не підлягають.

У торгівлі проводять суцільний контроль за зовнішнім виглядом і не менше 10 % від партії перевіряють за показниками щільності та висотою ворсу.

Килими приймають партіями. Одна партія складає будь-яку кількість килимів однієї назви, артикулу, ґатунку, оформлених одним документом.

Перевірка якості килимів і килимових виробів проводиться товарознавцями-бракерами, які зобов’язані знати діючі довідкові матеріали, відповідні нормативні документи. Зовнішній вигляд килимів і килимових виробів перевіряють візуально шляхом порівняння з контрольним зразком. Контроль зовнішнього вигляду здійснюють на столі в розправленому вигляді з лицьового і зворотнього боку у відбитому світлі. Візерунок повинен бути чітким, у правильних пропорціях за колоритом і гармонією кольорів, відповідати зразку-еталону або технічному опису.

У технічному описі має бути зазначено: назва виробу, артикул, категорія складності, вид пряжі, лінійна густина пряжі, розмір виробу в готовому вигляді, поверхнева щільність в кг/м², число ниток на 10 см (основи і утоку), розривне навантаження, довжина торочки чи китиць на кінцях виробів, вид обробки країв виробу, вид переплетення і номер рисунка.

Ворсові килими ручної роботи мають такі особливості: на зворотній бік повністю виводиться рисунок ворсової поверхні, поздовжньо-бокові боки мають пружок у вигляді безворсової смуги тканини шириною до 6 см щільного полотняного переплетення і торочку, зав’язану нитками сирової основи; особливо слід звертати увагу, що при згині ворсовою поверхнею назовні чітко видно горизонтальні ряди зав’язаних ворсових вузлів. Останні дві ознаки відсутні в килимах машинного способу виробництва.

Після встановлення відповідності взірцю-еталону (або технічному опису) перевіряють відповідність розмірів (довжини, ширини, площі) даним, що вказані на маркувальному ярлику-етикетці (бирці) і в супровідних документах.

Ширину виробів, згорнутих у короткі рулони (не більше 10 м), вимірюють у трьох місцях, а довгі рулони (більше 10 м) – в п’яти місцях, приблизно на рівних відстанях.

Розміри килимів перевіряють металевою рулеткою. Висоту ворсу визначають за допомогою металевої лінійки від основи пучка в мм.

Щільність по основі і пітканню визначають на зворотньому боці килима шляхом підрахунку кількості ниток на відрізку 10 см. Підрахунок проводиться не менше як у п’яти місцях рівномірно розташованих ниток по всій площі на відстані не менше 10 см від краю виробу. При двопітканному закріпленні ворсового пучка підраховують кількість видимих ниток піткання і результат збільшують вдвічі, а при трьох нитках піткання – втричі.

Рисунки повинні бути чіткими і відповідати контрольному (еталонному) зразку. Допускають, за узгодженням зі споживачем, зміну забарвлення, окремих елементів у відтінках і кольорах за умови збереження загальної композиції та складності рисунка.

Рисунок доріжок ручного способу виробництва повинен складатися з поперечних різноколірних смуг різного розміру. Допускається стандартом виготовлення однотонних або меланжевих доріжок. Категорія складності рисунка безворсових килимових доріжок не визначається.

Оздоблення краю кожного килима і килимового виробу по ширині виконується бавовняною пряжею тієї самої лінійної густини, що й основа. Оброблення повинно бути однаковим з обох боків та шириною не більше ніж 2 см. Допускається стандартом обметування краю вовняною пряжею гармонійною за кольором фону. Ширина обмотувального шва повинна бути від 1 до 1,5 см. У разі обметування країв пряжею в одну нитку кількість стіжків на 10 см має складати від 80 до 100, а у разі обметування краю в дві нитки – від 40 до 50. Краї та кінці виробу не повинні обсипатися.

Килими і килимові вироби з одного або двох боків за шириною чи довжиною можуть закінчуватися торочкою, яка є продовженням ниток основи чи прив’язаною до виробу, китицею чи обшивкою по краях виробу. Торочка повинна зав’язуватися з краю виробу у вузли з 5–6 ниток.

У килимах і килимових виробах площею до 1 м² довжина торочки має складати від 5 до 8 см, площею більше 1 м² - від 8 до 10 см. Торочка та китиці по краях виробів повинні бути однаковими за довжиною. Різниця за довжиною не повинна  перебільшувати 0,5 см. Колір торочки має гармоніювати з кольором виробу.

Крайові зрізи верет і килимів допускається обробляти вручну вовняною пряжею з утворенням щільного шва шириною від 1 до 1,5 см.

При зовнішньому огляді килимові вироби передивляються з лицьового і зворотнього боків для виявлення дефектів та їх оцінки. Визначення ґатунку ручних килимів проводиться в залежності від наявності дефектів, наведених у таблиці.

Ґатунок виробу визначають сумою дефектів в одному виробі в балах. Сумарна кількість дефектів в балах для килимів ручного і напівмеханічного виробництва повинна бути не більше:

- для 1 ґатунку - 5;

- для 2 ґатунку - 15.

Дефекти машинних килимів і килимових виробів оцінюють у балах. Сумарна кількість балів на умовну міру для килимів та килимових виробів машинного способу виробництва допускається:

- для 1-го ґатунку не більше 6;

- для 2-го ґатунку – 16.

При наявності дефектів, оцінених більше 16 балів на умовну міру, килими та вироби відносять до нестандартної продукції (браку).

Для визначення ґатунку тканих килимових виробів встановлена умовна міра:

- для килимових доріжок 15 погонних метрів;

- для штучних виробів один виріб.

На неткані килимові вироби встановлені також два ґатунки. Дефекти зовнішнього вигляду оцінюються в балах в залежності від способу виготовлення нетканого килимового покриття. Сумарна кількість балів на умовну міру не повинна перевищувати:

- для трикотажних жакардових (Лірофлор) і в’язально-прошивних (Малімо) виробів: 6 – для 1-го ґатунку і 16 – для 2-го ґатунку;

- для ворсопрошивних (тафтингових) і трикотажних виробів: 9 – для 1-го ґатунку і 15 – для 2-го ґатунку;

Умовна міра встановлена: 10 м² – для покриття і один виріб – для штучних виробів.